Короткий Огляд Язичництва

Язичництво являє собою духовний спосіб життя, чиє коріння сходять до стародавніх природних релігій народів світу. Сучасне язичництво засновано, по більшій частині, на споконвічних європейських віруваннях, однак деякі послідовники язичницьких релігій черпають натхнення в традиційних звичаях і релігіях інших частин світу. Віра у святість усього сущого не обмежена тільки Європою. Багато язичників вважають язичницькі переконання універсальними для всього людства, бо вони засновані на фундаментальних природних істинах, які єдині у всьому світі і засновані на фундаментальних і непорушних законах Природи.

Язичники вважають свої вірування спадщиною предків. Ця спадщина дбайливо зберігається. Життєві цінності і звичаї предків адаптуються до реалій сучасного життя. Ми славимо святість Природи, шануємо Божественне начало в усьому сущому, під яким розуміємо безмежний, нескінченний і непізнаваний дух, що тягнеться по всьому Всесвіту, як видимо, так і приховано від нас.

Язичники схиляються перед Божественним Началом у всіх можливих аспектах, визнаючи чоловіче і жіноче начало як дві священні невід’ємні частини одного цілого. Язичники розглядають кожного з нас – чоловіка і жінку – як унікальну і чудову особистість. Язичники люблять і шанують дітей, поняття сильної громади для них дуже важливо. Ліси і луки, середовища диких тварин і птахів, особливо оберігаються і цінуються серед язичників. У язичництві особливо підкреслюється значення особистого духовного досвіду, особистого зв’язку з Божественним Началом, і язичники отримують можливість випробувати власний зв’язок з Божественним через спілкування зі світом природи, через розуміння її циклів і духовно-емоційний зв’язок з усіма Її проявами.

Ми прагнемо до духовного єднання з Божественним Началом шляхом гармонізації самих себе з природними циклами, шляхом дослідження власного внутрішнього світу, і зіставлення свого внутрішнього світу зі світом Природи. Ми споглядаємо світ Природи, як відображення внутрішнього Я, і бачимо внутрішнє Я, як відображення світу Природи. Ми віримо, що повинні пізнавати Божественне Началом, шляхом особистого досвіду спілкування з духовним світом, замість того, щоб покладатися лише на посередників.

Незважаючи на те, що в деяких традиціях язичництва є вчителі і духовні наставники, їх роль кардинально відрізняється від традиційних фігур-священнослужителів світових релігій, пастора або католицького святого отця, православного батюшки. Вчителі та старійшини, передаючи свій особистий досвід і накопичену мудрість, допомагають тим, хто довіряє їм, відкрити для себе суто особисте розуміння сутності Божественного Начала, і від цього розуміння, самостійно встановити духовний зв’язок, отримати свій досвід духовного спілкування.

Наші обряди спрямовані на гармонізацію наших душ і тіл з природними циклами, тому вони найчастіше справляються на поворотних точках природного циклу. Наші обряди пов’язані зі зміною пір року, фази місяця і сонця, а також з поворотними точками нашого життя, внутрішнього зростання: прийняття в рід, в громаду – народження, дорослішання (ініціація), шлюб, народження дітей, перехід до зрілої мудрості, відхід в світ Предків і так далі. Під загальним поняттям Язичницького Шляху ховається незліченна безліч самих різних традицій. Ця різноманітність породжене унікальністю нашого особистого духовного досвіду, необхідністю самостійно шукати шляхи до Божественного Начала. Адже ми віримо, що кожна людина – це унікальна і неповторна особистість, і, отже, духовний світ людей не може бути зроблений під одну гребінку. Деякі язичники поклоняються множинним Богам і Богиням, чиї імена відомі всім з фольклору і давніх міфів. Інші виділяють лише єдину Життєву Силу, не уточнюючи її / його статевої належності. Треті поклоняються космічної парі – Богині і Богу.

Ми поважаємо різницю в думках і духовних практиках, тому що абсолютно переконані, що кожен з нас повинен знайти свій духовний шлях, відповідно до внутрішніх покликів своєї душі. Відповідно, ми поважаємо всі щирі релігії, ми не закликаємо в свою віру, не шукаємо нових послідовників. Цього не потрібно, бо кожен, хто відчуває поклик предків, поклик Природи в своїй душі буде шукати і знайде сам всередині себе єднання з Божественним Началом. Від оточуючих ми просимо лише терпимості до нашого вибору. У наші дні, турбота про навколишнє середовище та екології стає пріоритетом більшості свідомих людей, і язичники часто знаходяться на передових позиціях щодо захисту цих ідей. Кожен з нас поважає право будь-якої живої душі на існування, де б вона не була – в людині, звірі, рослині або камені. Ми беремо до уваги ефект, що породжується нашими словами, думками або діями на живих істот нашої планети. Язичники підтримують розумне вільнодумство, творчу уяву і раціональне використання земних ресурсів, вважаючи, що тільки так можна досягти гармонії в нашому житті, гармонії з ритмами навколишнього нас світу Природи.

Язичницькі традиції розвиваються швидше всіх інших релігій на планеті. Число язичників зростає в геометричній прогресії. Ми вважаємо, що подібне бурхливе зростання прихильників природної релігії пояснюється тим, що наші вірування – це спадщина наших загальних далеких предків, побудована на вічних істинах, які сама Природа заново розкриває нам, своїм дітям.